СНІД - причини, симптоми, діагностика, лікування
СНІД (AIDS) – це стан, який провокує ВІЛ-інфекція і характеризується важкими розладами імунітету. Воно проявляється пухлинними та інфекційними захворюваннями, тривалими повторними інфекціями. Через те, що вірус має схильність до мутації, СНІД розвивається, навіть якщо приймаються антиретровірусні препарати.
СНІД – причини
СНІД викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини), вражаючим CD4-лімфоцити, тобто клітини, які руйнують збудників захворювань та інфекційних агентів. При зниженні кількості CD4-лімфоцитів, відбувається майже непоправної збій в роботі захисних систем організму і у хворого починають розвиватися злоякісні пухлини і певні інфекційні процеси. При зменшенні числа CD4-лімфоцитів в крові хворого до 200 – можна стверджувати, що у нього СНІД. Ефективність виконуваних функцій імунної системою значно знижується.
Від того моменту, коли людина заразилася ВІЛ і до розвитку СНІДу може пройти більше десяти років. Розгорнуту стадію СНІДу розцінюють як невиліковну, вона призводить до смертельного результату. В середньому через п'ять років помирають хворі, у яких встановили СНІД в розгорнутій стадії. ВІЛ виявляється з аналізу крові на наявність антитіл до вірусу. Відразу після зараження, даний аналіз може показувати помилкові результати, так як необхідно якийсь час, щоб виробилися до даного вірусу антитіла (зазвичай 6-12 тижнів). В деяких випадках позитивний аналіз на ВІЛ можна отримати лише через шість місяців після зараження.
СНІД - симптоми
До ранніх симптомів ВІЛ відносять: грипоподібні захворювання (з температурою, кашлем, слабкістю, втомою, ломота в тілі, втратою апетиту) і збільшені лімфатичні вузли. Носій ВІЛ відрізняється особливою заразністю, навіть якщо при цьому у немає ніяких ознак зараження.
До пізніх симптомів ВІЛ (через роки після зараження) відносяться: хронічна втома, постійні підйоми температури і нічні поти, безпричинна втрата апетиту і ваги, збільшені лімфатичні вузли, затяжна діарея. Також до них відносяться: часті респіраторні інфекції, сухий кашель або поверхневе дихання, темно-бордові пухлиноподібні утворення в порожнині носа, рота і на шкірі.
СНІД - діагностика
Діагностичними ознаками, які наводять лікаря на думку, що у хворого СНІД, є: пневмоцистна пневмонія, тривала невмотивована лихоманка, що не піддається лікуванню діарея протягом більше двох місяців, тривала шкірний висип, часто змінює свій вигляд, лімфаденопатія, поява саркоми Капоші у молодих людей , яка локалізується на голові, обличчі, тулубі і має злоякісний агресивний перебіг і інші симптоми. Також береться до уваги на перший погляд не піддається поясненню зниження маси тіла більш ніж на 10%, лімфоми ЦНС, цитомегаловірусна інфекція, лімфопенія неясної етіології і часті захворювання найпростішими, патогенними та умовно патогенними мікроорганізмами, грибами і особливо мікст-інфекціями.
Лабораторну діагностику ВІЛ-інфекції засновують на тому, що виявляється збудник СНІДу або специфічні до нього антитіла. За допомогою імунофлуоресцентного, імуноферментного та радіоімунного методів виявляють специфічні антитіла до вірусу СНІД. При отриманні позитивних результатів на антитіла, повторно проводять постановку серологічних реакцій, використовуючи додаткові діагностикуми, зокрема, застосовують імуногени доттінг.
СНІД – лікування та профілактика
На сьогодні СНІД є хворобою, яка не піддається лікуванню, але при своєчасній терапії сучасними лікарськими препаратами, можна істотно продовжити життя людині. Тому дуже важливо проводити своєчасну діагностику ВІЛ-інфекції. Класи препаратів, які використовуються для підтримуючого лікування, весь час доповнюються і поліпшуються, і тому на сьогоднішній день вважається, що ВІЛ-інфікований на такий терапії має можливість прожити від кількох десятиліть до всієї повноцінного життя.
Найголовніше в боротьбі зі СНІДом – проводити профілактичні заходи, які, в першу чергу, передбачають широке ознайомлення населення з усіма можливими шляхами передачі інфекції і пропагандою суворого дотримання правил поведінки.
