Неврит - причини, симптоми, діагностика, лікування

Неврит – запальне захворювання нервів, яке характеризується не тільки больовим синдромом, але і втратою чутливості, паралічем. Особлива форма невриту – поліневрит, при якому в запальний процес втягується кілька нервів. Для полиневритов характерний хронічний характер перебігу захворювання.

Неврит - причини

Неврит можуть викликати причини зовнішнього і внутрішнього характеру.

До причин зовнішнього характеру відносять:

- різноманітні травми;

- защемлення нервов;

- інтоксикація організму (це може бути отруєння продуктами харчування, лікарськими засобами або зловживання алкогольними напоями).

До внутрішніх причин виникнення невриту відносять:

- цукровий діабет;

- вагітність;

- порушення обмінних процесів в організмі;

- хвороби ендокринної системи;

- подагра;

- ревматізм;

- ожіреніе;

- різні інфекційні захворювання;

- спадкові чинники.

Неврит - симптоми

Основний симптом невриту – больові відчуття в області іннервації ураженого нерва. При цьому в області запалення спостерігаються такі симптоми:

- рухові порушення (аж до стану паралічу) ;

- зниження чувствітельності;

- атрофія частини м'язів;

- легке поколювання й оніміння ураженої ділянки;

- загальна слабкість.

Неврит - діагностика

Первинна діагностика невриту здійснюється на підставі симптомів захворювання. Надалі проводиться електронейрографія, яка дозволяє визначити ступінь ураження нерва, а також дозволяє сформулювати прогноз подальшого перебігу захворювання.

Сучасна медицина пропонує ряд нових методів діагностики, принцип дії яких грунтується на електричної провідності нервових стовпів людини.

Неврит - лікування і профілактика

При лікуванні бактеріальних невритів активне застосування знаходять антибіотики і сульфаніламіди- при захворюванні, викликаним вірусом, використовують гамма-глобулін і інтерферон- при ішемічній природі захворювання – еуфілін, папаверин, компламін та інші судинорозширювальні препарати. В гострому періоді перебігу травматичних невритів рекомендують іммобілізацію пошкодженої кінцівки, використовують обезболевающіе і протизапальні засоби, вітаміни групи B і дегітратаціонние препарати (бруфен, індометацин, диакарб). Через 2 тижні після початку курсу терапії застосовують нтіхолінестеразние препарати або біогенні стимулятори (алое, лідаза).

При комплексної терапії невриту використовують фізіотерапію. Для прискорення генерації нерва, а також для знеболювання застосовують імпульсний струм, УВЧ, лікування ультразвуком з гідрокортизоном, електрофорез із застосуванням різних препаратів. Крім того, в разі уповільненої періоду реабілітації хворого використовують парафін і грязьові ванни, індуктофорез, камерні гідрогальванічні ванни та інші процедури. Особлива увага приділяється лікувальної фізкультури в поєднанні з масажем.

В період ремісії невриту використовують радонові і сульфідні ванни, УВЧ, грязелікування. При недостатньому ефекті від консервативних методовтерапіі застосовується алкоголізація пошкоджених нервових стовбурів, а також електроаналгезія.

При лікуванні невритів язикоглоткового і трійчастого нервів застосовують протисудомні засоби (дифенін, фінлепсін, тегретол), антидепресанти.

Прогноз в лікуванні невритів залежить від віку хворого. У молодих людей терапія надає значно більший ефект, ніж у людей похилого віку.

Для профілактики невритів рекомендуються вітамінні комплекси з вмістом вітамінів групи B. Також необхідно не допускати інтоксикацію організму: не вживати алкоголь, уважно ставитися до прийому лікарських засобів.