Нефрит - причини, симптоми, діагностика, лікування

Нефрит – це запальне захворювання нирок, яке носить двосторонній характер. В ході перебігу хвороби уражаються ниркові клубочки, чашечки, канальці і балії. Медики класифікують нефрит з локалізації запального процесу, а також по тяжкості захворювання. Нефрит найчастіше зустрічається у дітей і молодих чоловіків. Розрізняють гломерулонефрит, пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит, спадковий і променевої види нефриту.

Нефрит - причини

Причиною виникнення нефриту може стати гостре захворювання (ГРВІ, грип, скарлатина, ангіна та інші хвороби), хронічний осередок інфекції (наприклад, незапломбірованние зуби, хронічний тонзиліт). Нефрит розвивається через 10 – 20 діб після виникнення гострого захворювання.

Виникненню нефриту може посприяти слабкість організму після боротьби з інфекцією, брак певних вітамінів, перевтома. Крім того, спровокувати захворювання може переохолодження, причому як загальне, так і окремих частин організму. Внаслідок переохолодження погіршується кровопостачання нирок, що сприяє розвитку в них запального процесу.

Нефрит - симптоми

1. Первинними скаргами хворих нефритом є стомлення, зниження апетиту, головні болі, іноді тупі болі в області попереку.

2. У разі гострого перебігу хвороби виникає набряклість і невелике підвищення температури тіла. Шкіра стає блідою, особливо це стосується шкіри обличчя.

3. Зменшення виділення сечі – ще один поширений симптом нефриту. Сеча звичайно каламутна або з червонуватим відтінком.

Нефрит - діагностика

Для постановки діагнозу, а також для вибору адекватної методики лікування необхідно пройти професійне медичне обстеження.

Основні методи діагностики:

- збір анамнеза;

- аналіз сечі;

- аналіз сечі по Нечіпоренко;

- біохімічний аналіз крові;

- ультразвукове дослідження нирок (УЗД нирок).

Нефрит - лікування і профілактика

Залежно від характеру і форм запального процесу в нирках підбирають необхідне лікування. Якщо нефрит характеризується гострим перебігом, необхідне дотримання суворого постільного режиму, а також спеціальної дієти, яка обмежує прийом рідини. Крім того, призначається антибактеріальна терапія (гентаміцин, пеніцилін, кефзон, цепорин і подібні препарати). Залежно від тяжкості процесу вибирається необхідна інтенсивність лікування антибіотиками.

Важливо відзначити, що терапія хворого нефритом вимагає постійного спостереження в умовах стаціонару. Необхідно вимір артеріального тиску, контроль загального стану пацієнта, що дозволяє судити про динаміку процесу відновлення і застосовувати заходи в разі невірно обраної стратегії лікування. У тому випадку, якщо у хворого підвищений артеріальний тиск, а також спостерігаються набряки, призначають препарати сечогінного дії (фурасемид, іпотіазід та інші). Терапія запального процесу в нирках може включати детоксикаційні засоби.

Якщо консервативний підхід в лікуванні не дає значних результатів, використовують хірургічне втручання, яке має на увазі декапсуляцію нирок, а також розтин утворилися гнійників.

Важливо відзначити, що успішність курсу лікування багато в чому залежить від повноти дотримання всіх лікарських рекомендацій. Відсутність необхідної терапії і нехтування порадами уролога з великою часткою ймовірності може призвести до ниркової недостатності.

Профілактика нефриту передбачає повне і своєчасне лікування інфекційних і хронічних захворювань. Крім того, чималу роль відіграє загальне загартовування організму і ведення здорового способу життя.