6 лютого: які сьогодні свята Події, іменини та дні народження 6 лютого

Свята 6 лютого

День Вайтанги в Новій Зеландії

6 лютого відзначають національний день Новій Зеландії. У далекому 1840 на узбережжі річки Вайтанги, британцями і маорі підписали між собою Договір Вайтанги. Цей договір, назавжди розсіяв тертя між населенням маорі і новими європейськими поселенцями. За історичними даними відомо, що наприкінці 19 століття на території Нової Зеландії велася брудна торгівля і беззаконне купівля-продаж земель. Серйозну конкуренцію складали французькі іммігранти. Британська імперія обіцяла розібратися з беззаконням і повернути маорі їх законну землю, і зрівняти в повноваженнях з британцями. Замість цього, маорі було запропонували прийняти Великобританське підданство. Договір, який включав ці пропозиції, підписали 6 лютого 1840 Вільям Хобсон, перший губернатор Нової Зеландії, який представляв інтереси Британської корони, і вожді маорі. У 1840 році Нова Зеландія вже офіційно була у складі Британської імперії. Спочатку текст цього договору склали англійською мовою, а потім перевели на маорійські. Похибка в перекладі і відсутність великої кількості юридичних та державної термінології в мові маорі викликали великі розбіжності в тлумаченні встановлених цим договором прав. Ще цей договір не був прийнятий одноголосно, деякий вожді маорі відмовилися його підписувати. До цих пір існую тертя і розбіжності з приводу підписання того договору, але незважаючи на це день Вайтанги відзначають по всій країні. На святі проводять різні концерти, презентації культурної спадщини людей маорі, красиві виставки та різноманітні ігри. Самое грандіозне святкування відбувається на узбережжі Вайтанги. Рано вранці 6 лютого проводять церемонію підняття прапора Нової Зеландії. Розігрується сценка підписання договору. Після того як висловлені всі вступні промови, розпочинається святкування. В цей день можна відвідати музей, подивитися народні танці, послухати чудову музику, споглядати і взяти участь в традиційних обрядових церемоніях маорі.

6 лютого в народному календарі

Аксіньіно день, Ксенія-Полузимниця

6 лютого почитали пам'ять Ксенії Міласской, вона була християнською святий, яку почитала православна церква у лику святих. Ксенія вирішила присвятити своє існування Богу, прийняти обітницю безшлюбності, прийнявши таке рішення, вона покинула Рим і попрямувала на острів Кос. Прибувши на місце, Ксенія прийняла постриг, минуло небагато часу, і навколо неї утворилася ціла чернеча громада. Відомо, що свята вела аскетичне існування, у всьому собі відмовляла. Наші предки, які жили в північних губерніях, помітили, що в Аксіньіно день зима підходила до середини, тому святу назвали таким прізвиськом. Вважалося, що до цієї пори вже повинна бути з'їдена половина зимового запасу хліба. Селяни говорили: « Полузимниця навпіл, та не рівно ділить зиму — до весни мужику важче » ;. В цей день мали місце « економічні » прикмети: селяни ретельно перевіряли ціни на хліб. Якщо зерно на базарі стає дешевше, люди знали, що буде багатий урожай. Ще говорили, якщо на Полузимниця ціна низька на хліб, то до нового врожаю вона вже не підніметься. Були й інші прийоми ворожіння. Потрібно було зважити коровай ввечері і найближчим вранці. Якщо за ніч хліб зменшить свою вагу, значить, ціна на нього знизиться і навпаки. Ця традиція була на півночі. На півдні був інший звичай: житній хліб також залишали на цілу ніч, а вранці треба було подивитися на нього. Якщо хліба здавалося більше, ніж спочатку було, можна чекати хорошого врожаю в літній період. Аксіньіно день називали також весноуказчіком. Вважалося, що погода цього дня відповідала погоді всієї весни.

Історичні події 6 лютого

6 лютого 1626 Людовик XIII підписав указ про заборону у Франції дуелей

Франція XVI-XVII століть представляла собою, своєрідну арену міжстанові боротьби, яка виражалася в поєдинках на шпагах – дуелях. В цей історичний період в країні відбувалося так зване « розмивання » станових меж, дворянська « каста » активно асимілювалася з військовими, духовенством і черню. Але, не дивлячись на перші передумови формування французького громадянського суспільства, древні традиції і засади все ще брали верх, особливо це стосувалося дворянського суспільства, в якому принципи честі і гідності стояли понад усе. Природно, що при зіткненні різних соціальних спільнот, відбувалися так звані міжкласові сутички, які виражалися в збройних вуличних зіткненнях. Дуель могли спровокувати як особливо серйозні причини, такі як кровна помста, самооборона чи захист жінки або дитини, ревнощі, так і абсолютно нешкідливі, такі як образливе слово, не зрозумілий жест або невподобаний погляд. В світогляді молоді тієї епохи панував стереотип, що тільки дуеллю можна психологічно утвердити себе як особистість і піднятися вгору по соціальних і кар'єрних сходах. До того ж дуелі часто відбувалися на грунті ревнощів, і переможець за негласним правилом був першим претендентом на серце жінки. Смертельні результати поєдинків були повсякденним явищем для Франції того часу. З початку XVII століття у Франції багато разів видавалися різні заборони на проведення дуелей, однак вони не давали вагомих результатів. Кінець дуелям поклав Кардинал Франції Рішельє, він склав указ про заборону дуелей, документ підписав король Людовик. У ньому наказувалося стратити тих хто спровокував дуель, а тих хто піддався на провокацію, позбавляти всіх посад, пенсій та інших милостей королівських.

6 лютого 1886 Німецький хімік Клеменс Вінклер відкрив германій

6 лютого 1886 німецький хімік Клеменс Вінкля, аналізуючи аргіродітний мінерал, відкрив новий хімічний елемент. Вчений вирішив назвати новий елемент на честь своєї держави – « германием » ;. Великий Менділеев абсолютно був згоден з цим відкриттям і з таким рішенням. Менделєєв назвав відкриття « германію » вінцем його періодичної системи. Після підтримки відкриття Вінкля, Менделєєвим, доля нового хімічного елемента була вирішена, він назавжди увійшов в періодичну систему хімічних елементів Менделєєва. Два видатних вчених вели активне листування до самої смерті і були близькими товаришами і соратниками по науці. Пізніше стало ясно, що « германій » є найважливішим елементом, що його розвитку науково-технічного прогресу. В майбутньому « германій » як напівпровідник став використовуватися при виробництві схем для радіо і телеапаратури, лічильно-обчислювальної техніки і вимірювальних пристроїв. Уже в наш час були відкриті імунологічні властивості « германію » ;, в результаті цього елемент може боротися з онкологічними захворюваннями. Крім того, він доставляє в усі тканини і органи людського організму – кисень.

6 лютого 1900 вперше переданий радіосигнал біди на море

7 травня 1895 видатний російський фізик і винахідник Олександр Попов, показав у дії створений ним прилад і названий « грозоотметчиком » ;. У завдання приладу входила реєстрація електромагнітного хвилювання. В історії науки і техніки, апарат Попова вважається першим своєрідним радіоприймачем, здатним здійснювати бездротову телеграф. У 1897 році за допомогою приладу бездротової телеграфного зв'язку, Попов зумів здійснити передачу телеграфних повідомлень між береговою військово-морською базою і військовим кораблем. Тріумфом системи Попова можна вважати інцидент, що стався взимку 1899 року, коли російський військовий корабель « Генерал-адмірал Апраксин » наткнувся на підводні рифи, поблизу острова Гогланд, що біля берегів Фінляндії. Для організації рятувальної операції була потрібна надійна і чіткий зв'язок. Дротова телеграфна лінія в цьому випадку, не могла допомогти потрапили в лихо морякам, було прийнято рішення про залучення до операції бездротової телеграфний апарат Попова. До 6 лютого 1900 команді рятувальників вдалося встановити постійну надійну радиотелеграфную зв'язок. В цей же час в море терпіли лихо рибалки, які дрейфували на оторвавшейся від льодовика крижині, врятувати їх могло тільки вчасно подошедшее судно. Попов зумів передати радіотелеграфне повідомлення на криголам « Єрмак » ;, судно відразу ж вийшло в море – рибалки були врятовані. В квітня 1900 броненосець « Апраксин » ;, був звільнений з « кам'яного полону » ;, а бездротової телеграф Попова був прийнятий для потреб флоту.

6 лютого 1927 в Парижі дебютував 10-річний геніальний скрипаль Ієгуді Менухін

В XX столітті світ бачив багато великих скрипалів, піаністів і вокалістів. Однак ми зупинимося на унікальному хлопчика, Ієгуді Менухіна. Він став великим скрипалем ще, будучи дитиною. Інвалід від народження (аномально вкорочені шпалери верхні кінцівки), він довів, що головне для людини не фізичні ідеальні форми, а глибокий і потужний духовний світ. Народився Ієгуді Менухін в Нью-Йорку двадцять другого квітня 1916, в єврейській родині. Його сім'я втекла до США, від російської смути яка, назрівала на початку 20-го століття. Хлопчик став грати на скрипці вже в 3 роки, його навчали музиканти Л. Персінгер, А. Буш, Д. Енеску. В 8 років він заробив свої перші гроші – 200 доларів, вигравши один з музичних конкурсів. Незабаром його гонорари стали обчислюватися десятками і сотнями тисяч доларів. Люди йшли на його концерти, тому, що це був не просто геніальний скрипаль, це був самородок і вундеркінд. Незабаром сім'я переїхала в Париж, де для хлопчика були організовані грандіозні концерти в Європі Ієгуді, знайшов свою славу і тріумф. Протягом усього життя великий скрипаль і диригент багато подорожував і гастролював, він побував практично у всіх країнах світу і скрізь його визнавали генієм. З ініціативи Ієгуді в багатьох країнах організовувалися музичні конкурси та музичні школи, для обдарованих дітей. Про життя великого скрипаля і диригента був знятий фільм - « Ієгуді Менухін – скрипаль століть » ;.

6 лютого 2004 теракт в московському метро

Теракт у московському метро,